Оценка любого явления прежде всего зависит от меры требовательности, предьявляемой ему. В этом отношении мы рассмотрим две позиции. Первая - это, что называется, гамбургский счет, то есть, по максимуму. К оцениваемому предмету или явлению мы здесь подходим как к идеалу. Все в нем должно быть безупречно. Такой подход свойственнен судьям на самых высоких по рангу состязаниях или он свойственнен духовно незрелым людям, которые могут легко соблазниться о чужие ошибки или неправоту. Если, к примеру, неофит подходит с такими идеальными критериями к поиску церкви или пастора, ему будет трудно найти что-то соответствующее его ожиданиям. Сооблазнившись в чем-то одном, он потом собазняется во всем. Так некоторые протестанты судят православных, а православные - протестантов.
- Поклоняетесь Марии, молитесь иконам, лобзаете мертвые кости? Что ценного может быть тогда в вашей церкви? - говорят протестанты.
- Ходите в какую-либо секту, учите всякие ереси от лже-пастырей? - говорят православные.
Такой максималистский подход хорош при выборе учителя или пророка, примера для подражания.
Противоположный ему подход используется, если человек ищет не идеал, а определенные хорошие черты или свойства, что-то полезное для назидания. При этом он может легко мириться и с недостатками. Он относится к явлению выборочно: что-то берет из него, а что-то оставляет. С чем-то соглашается, а что-то отбрасывает. Этот подход, как правило, свойственнен зрелым людям, которые никому себя не подчиняют и самостоятельно судят обо всём. Они внутренне свободны, поэтому могут также свободно относиться и к любому явлению.
Бог смотрит на нас именно таким образом, видя наши недостатки, но при этом умея увидеть и достоинства, а также видя нашу эволюцию вплоть до достижения нами идеала.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
